ФОРМИ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ ЧАСІВ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Анотація

Стаття присвячена розгляду форм територіальної організації влади публічної влади на українських теренах в часи зародження, поставання та занепаду державного утворення Війська Запорізького – славетного етапу нашої історії, що заклав двохсотлітні змагання українського народу за створення власної незалежної держави. Обґрунтовано, що розвиток ідеї українського державотворення часів козаччини відбувався протягом ста років у три етапи: 1) рівноправного федеративного князівства у складі Речі Посполитої; 2) самостійної монархічної держави; 3) парламентсько- гетьманської республіки. На першому етапі домінувала ідея виокремлення у складі Речі Посполитої окремого суб’єкта – Руської/Української держави, яка поставала б на теренах Брацлавського, Волинського, Київського, Подільського і Чернігівського воєводств зі статусом, який мало в польській державі Велике князівство Литовське. Другий етап настає з розгортання національно- визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, коли в умовах після Вестфальського миру 1648 року міжнародний світ визнавав єдиним носієм державного суверенітету лише монархів. Відтак для визнання й закріплення в світі новостворена українська держава мала бути монархією. Третій етап обумовлюється початком промислової революції в Європі, появою соціального класу буржуазії та стрімким поширенням ідей парламентаризму, що одним з перших зрозумів Пилип Орлик, який у 1710 році видав конституційний акт "Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького", в якому закладалась модель парламентсько-гетьманської республіки.

Охарактеризовано дві моделі територіальної організації влади часів Козаччини: на етапі формування Запорізької Січі та на етапі переможної національно-визвольної війни 1648–1659 рр. Зроблено висновок, що військово- адміністративна модель територіальної організації публічної влади Козацької республіки виявилася доволі життєздатною, проіснувавши в тих надскладних геополітичних умовах понад 130 років. Однак така модель як прообраз парламентсько-президентської республіки значно випередила свій історичний час.