https://nvdu.undicz.org.ua/index.php/nvdu/issue/feed Науковий вісник: Державне управління 2019-09-26T18:41:32+03:00 ZHUKOVA Іrina Vіtalіїvna irina_pravo@ukr.net Open Journal Systems <p>Збірник наукових праць «Науковий вісник: державне управління» заснований з метою розвитку вітчизняного наукового потенціалу в галузі державного управління та інтеграції його в світовий науковий простір, шляхом оприлюднення результатів досліджень.</p> https://nvdu.undicz.org.ua/index.php/nvdu/article/view/4 ДЕРЖАВНИЙ МЕХАНІЗМ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ УКРАЇНИ 2019-09-26T18:41:32+03:00 Anatoliy Ivanovych Bogdanenko Anatoliy_Bogdanenko@ukr.net <p>Розглянуто житлову реформу як одну з найважливіших проблем для Європейського Союзу та України. Забезпечення житлом громадськості є важливим фактором у визначенні рівня розвитку суспільства та економіки країни загалом. Проте можливість реформування житлового комплексу є вкрай важкою, оскільки на сьогоднішній день Україна перебуває в надзвичайно складній ситуації (війна на Сході, низькі темпи економічного розвитку, зростання соціальних конфліктів та напруженості). Адаптацію передового закордонного досвіду, послідовне і злагоджене функціонування усіх органів влади, бізнесу та суспільних організацій визначено як вагомий фактор досягнення більш швидкого і якісного ефекту реалізації права на соціальне житло в Україні. Встановлено, що впровадження в Україні європейського досвіду є необхідною умовою дієвої реалізації права на соціальне житло. Дійдено висновку, що будівництво житла задовольняє одну з найважливіших потреб людини - забезпечення нормальних умов проживання, що є пріоритетною галуззю державного регулювання, а саме підвищення рівня соціального забезпечення населення України. У процесі переходу до ринкових відносин відбулося зменшення житлового будівництва та старіння наявного житлового фонду, що було результатом розвалу існуючої системи державного планування у житловому секторі та подальшого усунення держави від управління процесом створення ефективного ринкового механізму забезпечення житлом населення. Курс, який Україна вибрала для інтеграції до європейської спільноти, має визначити нові стратегічні пріоритети соціально-економічного розвитку країни, реформувати структуру державної економіки, створити умови та можливості для всебічного розвитку людини. Встановлено, що наявність житла та його якісні характеристики є, безсумнівно, основним показником, що характеризує рівень життя населення та закріплений в Конституції України як необхідна умова для забезпечення прав і свобод громадян. Тому ступінь вирішення «житлового питання» в нашій державі з кількісної та якісної точки зору має розглядатися як визначальний критерій для наближення та дотримання європейських стандартів життя.</p> 2019-09-26T00:00:00+03:00 ##submission.copyrightStatement## https://nvdu.undicz.org.ua/index.php/nvdu/article/view/18 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ 2019-09-26T18:41:03+03:00 Сергій Васильович Говорун gsvgrupp@ukr.net <p>У статті розглянути основні методологічні підходи до здійснення державного управління у сфері пожежної безпеки в Україні. Визначено функцію корисності для державного управління у СЗПБУ для кожного із методологічних підходів, при цьому повністю несприйнятливим для цілей державного управління у сфері що розглядається визнано метода аналізу ієрархій, який заснований на використанні суб’єктивних суджень експертів. Між тим, розгляд інших методологічних підходів до державного управління у сфері забезпечення пожежної безпеки – праксеологічного, ризик-орієнтованого й аудит-орієнтованого, вказує на те, що, незважаючи на той факт, що кожен з них має свої вади та переваги, необхідно їх спільне застосування, а не протипоставлення один одному як це робиться на сьогодні у науковій літературі та нормативно-правовій законодавчій базі України. Доведено, що тільки органічне поєднання всіх трьох названих методологічних підходів, дасть максимальну користь державному управління у сфері пожежної безпеки в Україні, щодо зменшення негативних наслідків від пожеж та інших надзвичайних ситуацій, що пов’язані з ними. Визначено функцію корисності кожного із розглянутих методологічних підходів. Побудовано модель системного методологічного підходу до державного управління у СЗПБ в Україні. Запропоновано авторський термін для «єдність в різноманітті», для визначення системоутворюючого чинника, що сприяє підвищенню емерджентності системи. Автор доходить до думки, що визначальним та таким, що завдає напрямок діяльності та розвитку всього державного управління у сфері пожежної безпеки в Україні, повинен бути активний, праксеологічний підхід, як такий, що є основним вектором динаміки роботи всієї системи державного управління.</p> 2019-09-26T17:02:58+03:00 ##submission.copyrightStatement## https://nvdu.undicz.org.ua/index.php/nvdu/article/view/19 ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ 2019-09-26T18:40:40+03:00 Володимир Ігорович Гурковський vladimir.gurkovskyi@gmail.com Нахла Наймівна Юсеф nahla_nahla@ukr.net <p>Проаналізовано концепцію впровадження сучасних стандартів професійної освіти у навчальний процес вищої школи на основі компетентнісного підходу в зарубіжних країнах. З’ясовано, що головною ідеєю компетентнісного підходу є компетентнісно-орієнтована освіта, спрямована на комплексне засвоєння різних знань та способів практичної діяльності через опанування відповідними компетенція ми, завдяки яким людина успішно реалізує себе в різних галузях своєї професійної діяльності, набуває соціальної самостійності, стає мобільною та кваліфікованою. Для того, щоб професійна освіта відповідала запитам ринку праці, впроваджується компонент соціального партнерства. Його ключовим учасником є роботодавець, який формує професійні стандарти та допомагає у реалізації дуальної освіти. Крім того, в межах соціального партнерства визнаватиметься неформальна та інформальна освіта. Підвищити якість освіти планується завдяки модернізації освітнього середовища, залучення до навчання працівників з виробництв та сфери послуг, стимулювання професійного розвитку педагогів закладу. Також створюватимуть необхідні навчальні умови для людей з особливими освітніми потребами. Значної уваги потребує вирішення проблеми зниження рівня мотивації випускників шкіл щодо отримання педагогічної професії, неефективної роботи системи працевлаштування випускників вищих педагогічних навчальних закладів та недостатньої мобільності системи перепідготовки педагогічних кадрів відповідно до потреб ринку праці.<br> Останнім часом постійно зростає рівень вимог до роботи вчителя та&nbsp; навантаження на нього, а престижність праці вчителя зменшується; досить слабкою залишається й співпраця батьків і громадськості з педагогічними колективами закладів освіти. Професійна освіта в Україні здійснюється в системі вищих і середніх спеціальних навчальних закладів: в університетах, академіях, інститутах, коледжах, технікумах, технічних, педагогічних, медичних та мистецьких училищах. На думку багатьох вчених та експертів в освітній галузі, система вищої освіти у ХХІ столітті буде перебувати під впливом світових трендів. Сучасна вища освіта відходить від навчання, що спрямовано на кількісний (бальний) вимір, світ цікавить, що конкретно вміє роботи випускник вищого навчального закладу, які практичні навички та компетентності отримав здобувач вищої освіти протягом всього терміну навчання.</p> 2019-09-26T17:13:21+03:00 ##submission.copyrightStatement## https://nvdu.undicz.org.ua/index.php/nvdu/article/view/20 НОРМАТИВНЕ ПІДГРУННЯ ДЕРЖАНОГО УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ 2019-09-26T18:40:23+03:00 Олена Володимирівна Дишкант cpz_ros@ukr.net <p>Актуальність теми дослідження: полягає в тому, що на даний час в країні існую тенденція до підвищення загальною напруженості громадян через несприятливий економічний і політичний стан. Це збільшує ризик розвитку психологічних проблем окремої особистості, що, в свою чергу сприяє зниженню працездатності населення та підвищенню в нього агресивних тенденцій. Постановка проблеми: На сьогодні психологічна служба в Україні не є централізованою. Вона представлена окремими структурами, які належать до різних міністерств і відомств, мають різну організацію, функції, нормативне та кадрове забезпечення. Міжвідомча взаємодія між цими службами наразі потребує удосконалення. Аналіз останніх досліджень і публікацій: В статті проаналізовані основні наукові праці з питань психологічного захисту, державного управління в сфері цивільного захисту вцілому, та психологічного захисту зокрема, проведений аналіз нормативних документів, які на сьогодні регламентують діяльність психологічних служб різних міністерств і відомств з питань психологічного забезпечення та існуюча в країні нормативна база з питань психологічного захисту населення України. Наголошено, що координуюча роль з цього питання покладена на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Висновки:За результатами аналізу визначені проблемні питання, які заважають ефективному управлінню заходами в сфері психологічного захисту населення: Наголошено, що існуюча нормативна база є досить сучасною, але координаційна роль центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту в її створенні не відслідковується; не визначена єдина концепція та алгоритм надання екстреної психологічної допомоги; потребує уточнення формула залучення кількості психологів пропорційно до кількості постраждалого населення, яке опинилось в осередку надзвичайної ситуації (події); відсутній механізм залучення волонтерів – психологів; проблемою є оцінка психологічних ризиків населення, що перебуває в зоні антитерористичної операції; перелік психологічних ризиків дозволить створити концепцію мінімізації негативного впливу АТО, та розробити заходи щодо зменшення та нейтралізації негативних психічних станів і реакцій серед постраждалого населення. Наступним кроком нашої роботи буде дослідження наявного досвіду, наукових праць стосовно психологічного захисту населення України і Світу з метою їх узагальнення та надання пропозицій до коригування нормативної бази з даного питання.</p> 2019-09-26T17:23:07+03:00 ##submission.copyrightStatement## https://nvdu.undicz.org.ua/index.php/nvdu/article/view/21 ПРИНЦИПИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В УПРАВЛІННІ ОСВІТОЮ 2019-09-26T18:40:03+03:00 Ірина Володимирівна Застрожнікова irenazast@gmail.com <p>Визначено, що в процесі реформи децентралізації об’єднані територіальні громади мають дуже важливе стратегічне завдання – створення механізму управління освітою. Зазначено, що метою реформування освіти в умовах децентралізації є, в першу чергу, передача повноважень і відповідальності за управління освітою органам місцевого самоврядування і, безпосередньо, школам. Важливим аспектом впровадження децентралізації освітньої системи є вивчення принципів децентралізації в освіті. Передача повноважень і відповідальності за фінансування та управління освітою територіальним громадам є основним аспектом реформи. Децентралізований тип залишає більшість освітніх завдань органам місцевого самоврядування та основуэться на принципах, що кожен член громади (батько, вихователь, вчитель та викладач), як платник податків, сам вирішує освітні потреби дітей у місцевих спільнотах та школах і це стане поштовхом до покращення рівня освіти в закладах однієї громади. Встановлено, що принципи децентралізації в управлінні освітою базується на: фінансових мотивах, мотивах ефективності, політичних мотивах. Фінансовий аспект децентралізації освітньої системи в Україні є основним, адже далеко не всі громади наразі є спроможними. Головною метою ОТГ є скорочення витрат на утримання закладів освіти поряд із покращенням якості освітніх послуг. Для цього в Україні активно триває процес створення опорних шкіл. Проблема з невеликою кількістю учнів в малих містах та селах буде вирішуватись за допомогою такої оптимізації мережі шкільних закладів. Організація влади за рахунок децентралізації зменшує кількість прийняття рішень державою, передаючи деякі повноваження у вирішенні питань в окремих сферах регіональним органам влади, які не відносяться до виконавчої влади та не перебувають під її впливом. Децентралізація управління є одним з аспектів застосування в розвитку освіти європейського досвіду. Перерозподіл функцій освітньою системою має великий вплив на покращення рівня вищої освіти в Україні та приближення її до європейського рівня освіти. Вважаємо, що децентралізацію в управлінні освітою можливо здійснити лише комплексно: між керівником освітньої установи і освітянами, між органами влади і споживачами освітніх послуг, між державою і громадянським суспільством, між державною виконавчою владою і місцевим самоврядуванням.</p> 2019-09-26T17:29:56+03:00 ##submission.copyrightStatement## https://nvdu.undicz.org.ua/index.php/nvdu/article/view/22 ОСНОВИ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕДІАЦІЇ 2019-09-26T18:39:05+03:00 Альона Іванівна Каршиєва alena.200kiev@gmail.com Василь Анатолійович Шойко pom_mtz@ukr.net <p>Стаття присвячена розгляду основ державно-правового регулювання медіації. Розглянута модель медіації, а також підходи до побудови структури медіації та медіаційних процесів. Проаналізовано методологічні засади регулювання медіації та їх реалізацію у сьогоденні. Визначено сфери застосування медіації. Змодельована модель медіації. Доведено, що медіація це процес спільного врегулювання та вирішення конфліктів. Головними складовими її є певні тенденції запровадження медіації в світі, відповідні їм закономірності й, пов'язані з ними, принципи. Запровадження медіації відповідно до вимог, що випливають із розроблених закономірностей і принципів, цілком залежить від конфліктуючих сторін. Обгрунтовано, що тенденції розвитку медіаційної угоди визначаються розвитком і функціонуванням державного регулювання та соціальними процесами в суспільстві. Але головним фактором, що впливає на запровадження медіації, є державно-правова система, яка віддзеркалює всі явища, що відбуваються у державі та за її межами. Визначено, що медіація є тією рушійною силою, яка націлена на вирішення спорів. Тому в державно-правовій системі потрібно розвивати й успішно застосовувати для досягнення мирного регулювання спорів.</p> 2019-09-26T17:36:52+03:00 ##submission.copyrightStatement## https://nvdu.undicz.org.ua/index.php/nvdu/article/view/23 ВИВЧЕННЯ ТА АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНИХ ЗАПИТІВ ГРОМАДЯН ДЛЯ КОРИГУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ РІШЕНЬ 2019-09-26T18:38:47+03:00 Віталій Станіславович Кропивницький undicz@dsns.gov.ua Ірина Віталіївна Жукова irina_pravo@ukr.net <p>У статті обґрунтовано пріоритетні напрями та інструменти щодо удосконалення механізму прийняття державних рішень, шляхом урахування соціальних запитів різних верств населення. Установлено, що серед ключових засад формування саморегулівної системи механізмів та каналів громадянського впливу на публічну політику в Україні, стоїть принцип соціальної відповідальності держави перед громадянином, а, також, наявність механізму індивідуальної, або колективної, відповідальностей членів саморегулівної системи. Запропоновано авторське трактування структури основних етапів становлення соціально-громадянського потенціалу державного розвитку. Обгрунтовано, що перебіг соціальноекономічних процесів в Україні, на сучасному етапі, характеризується високою динамікою процесів розвитку, що обумовлені посиленням співробітництва державних службовців в національному і інтернаціональному масштабах, складністю інтеграційних і глобалізаційних процесів, підвищенням ролі інноваційних орієнтирів реформування державного управління. Трансформаційні процеси у публічній службі передбачають не тільки перенесення позитивного закордонного досвіду у процес здійснення реформ щодо механізмів та каналів громадянського впливу на публічну політику в Україні, а й пристосування їх до специфіки соціальноекономічної ситуації в Україні. Діяльність державних службовців щодо формування механізмів та каналів громадянського впливу на публічну політику в Україні повинна здійснюватись у конкретному соціальному середовищі, тому держава не&nbsp; може ігнорувати інтереси суспільства. Стабільність суспільства стає необхідною умовою стійкого розвитку системи державного управління. Особливо, це стосується такої складної проблеми, як забезпечення належного рівня теоретико-практичних знань державних службовців щодо механізмів та каналів громадянського впливу на публічну політику в Україні.</p> 2019-09-26T17:43:37+03:00 ##submission.copyrightStatement## https://nvdu.undicz.org.ua/index.php/nvdu/article/view/24 АНАЛІЗ ДОТАЦІЙНОСТІ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ 2019-09-26T18:38:25+03:00 Наталія Михайлівна Литвин id.vip.777@ukr.net <p>На сьогодні одним із визначальних напрямів розвитку України є децентралізація державної влади з допомогою розвитку інституту місцевого самоврядування. Ефективність функціонування місцевої влади безпосередньо залежить від потенціалу регіону та можливості якісного надання суспільних благ місцевому населенню, що тісно взаємопов'язано з ефективним управлінням фінансовими ресурсами на місцевому рівні. Благополуччя держави залежить від стану місцевих бюджетів. Тому вкрай важливо дати можливість органам місцевого самоврядування функціонувати автономно, виступати центром розвитку, створювати суспільні блага, інновації та науково-технічний прогрес. Отже, фінансова забезпеченість і самостійність місцевих громад є невід'ємними характеристиками спроможності місцевого самоврядування як такого. Наразі в Україні місцеві бюджети не відповідають покладеним на них повноваженням. Відсутня належна фінансова база на утримання муніципальних установ, які передані органам місцевого самоврядування, на території яких ці установи розташовані, і чиє населення вони обслуговують. Наприклад, школи, медичні пункти, як правило, обслуговують жителів одного міста і їхній зміст віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування. Тобто, держава передає повноваження місцевим органам влади без фінансового забезпечення виконання цих зобов'язань. Аналіз дотаційності місцевих бюджетів вказує наскільки органи місцевого самоврядування в Україні фінансово спроможні повною мірою вирішувати питання місцевого значення. Іншими словами, стан місцевих бюджетів відображає наскільки держава у своїй політиці прагне досягти цілі, визначені Конституцією. Адже, у Конституції місцеве самоврядування визначено як право й реальна можливість місцевих громад самостійно у своїх інтересах і під свою відповідальність вирішувати питання місцевого значення. <br>Саме на питання про те, чи реалізується це право й чи надана для цього реальна можливість територіальним громадам, вказує стан місцевих бюджетів. Тому наявність гідного фінансового забезпечення є найважливішим елементом для самостійності та незалежності об’єднаних територіальних громад. Наскільки буде розвинене місцеве самоврядування у фінансовоекономічному плані, настільки буде сильна держава. Без зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування, підвищення фінансової самостійності місцевих громад неможливо домогтися ефективності місцевого самоврядування та наданих муніципальними органами якісних громадських послуг населенню.</p> 2019-09-26T17:50:51+03:00 ##submission.copyrightStatement## https://nvdu.undicz.org.ua/index.php/nvdu/article/view/25 ЗМІСТОВІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКА ОСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ 2019-09-26T18:38:10+03:00 Володимир Миколайович Козаков v.kozakov@ukr.net Іван Миколайович Найдьонов ivan1942@ukr.net <p>Діяльність у різноманітній соціально-економічній сфері людського буття завжди виявляється в рівні компетентності її суб’єкта. Розуміння рівня професійної підготовки суб’єкта діяльності, процесу його професійного розвитку, оволодіння досвідом, як загалом у навколишньому середовищі, так і в професійної діяльності, дозволяє визначити компетентного суб’єкта, зорієнтованого на самоосвіту і самовдосконалення, направленістю у майбутнє, і який вміє передбачити зміни. Все назване відноситься і до суб’єктів освітньої галузі. Сьогодні модернізація, що відбуваються у сфері української освіти, передбачає перехід моделей управління до компетентнісної парадигми. Нові підходи до розвитку освіти визивають інтенсивне зростання уваги до компетентностей та кваліфікаційних характеристик керівників закладів освіти, оскільки саме вони, сучасні управлінці, покликані впроваджувати освітні зміни в життя. У статті, на основі узагальнення досліджуваного матеріалу висвітлені змістові аспекти компетенцій й вимоги до загальної професійної компетентності керівника закладу освіти, вплив його управлінської діяльності на ефективність надання освітніх послуг. Обґрунтована організація застосування сучасних ефективних організаційних підходів, форм управління у процесі діяльності керівників освітніх організацій: сутність, проблеми, основні компоненти та елементи, позитивні підходи до ефективності. Розкривається авторський підхід до сутності понять “компетенція”, “компетентність”, “компетенційний підхід”. Надається загальна характеристика компетентності керівника освітньої організації, її складові компоненти: управлінська компетентність, соціальна, комунікативна, особистісна. Визначається, що застосування управлінської цільової направленості, оптимальності, менеджерської інтенсифікації процесу надання освітніх послуг можуть підвищити результативність діяльності сучасного керівника освітньої організації. Звертається увага на важливість певних управлінських функцій керівника освітньої організації в ринкових умовах надання освітніх послуг.</p> 2019-09-26T17:57:30+03:00 ##submission.copyrightStatement## https://nvdu.undicz.org.ua/index.php/nvdu/article/view/26 УПРАВЛІНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ 2019-09-26T18:37:51+03:00 Євген Олександрович Романенко poboss1978@gmail.com Тетяна Вадимівна Пономаренко ponomarenko1592@gmail.com <p>Стаття присвячена розгляду управлінської діяльності у загальноосвітньому навчальному закладі. Розглянута управлінська діяльність, а також підходи до побудови структури управління навчальним закладом. Розглянута модель навчального закладу та його ланки в адмініструванні управлінні. Проаналізовано методологічні засади управління навчальним закладом та їх реалізацію у сьогоденні. Розглянуто проблеми управлінської діяльності навчальних закладів. Визначено управлінські технології, які корегують роботу адміністрації. Змодельована соціальнопедагогічна система управління навчальним закладом. Доведено, що управління загальноосвітніми навчальними закладами базується на положеннях теорії управління. Головними складовими її є певні тенденції, відповідні їм закономірності й, пов'язані з ними, принципи управління загальноосвітніми навчальними закладами. Здійснення управління відповідно до вимог, що випливають із розроблених закономірностей і принципів, цілком залежить від управлінської діяльності керівників навчальних закладів. Обгрунтовано, що тенденції розвитку управління навчальними закладами визначаються розвитком і функціонуванням державного управління, соціальними та економічними процесами в суспільстві. Але головним фактором, що впливає на управлінські процеси в навчальних закладах, є система освіти України, яка віддзеркалює всі явища, що відбуваються у державі та за її межами. Визначено, що управління є тією рушійною силою, яка націлена на активізацію людини через створення оптимальних умов для прояву та розвитку її творчого потенціалу. Тому керівникам закладів освіти слід орієнтуватися в різноманітності сучасних управлінських ідей, вивчати й успішно застосовувати досягнення науки та перспективного педагогічного досвіду, організовувати творчу діяльність.</p> 2019-09-26T18:03:52+03:00 ##submission.copyrightStatement## https://nvdu.undicz.org.ua/index.php/nvdu/article/view/27 ДЕРЖАВНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ: ІСТОРІЯ, МЕТА, ЗАВДАННЯ, ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОГО СОЦІАЛЬНО ЗРІЛОГО ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ (ОФІЦЕРА) 2019-09-26T18:37:31+03:00 Вадим Степанович Рижиков irina_maup@ukr.net <p>Визначено, що проблема патріотичного виховання воїнів збройних Сил України визначається низкою обставин – соціальнополітичною ситуацією, що склалася нині в нашій країні, перетвореннями в суспільному, політичному, економічному житті, переоцінці цінностей у свідомості людей, реформуванні Збройних сил України відповідно до сучасних світових стандартів. Доведено, що реалізація завдання вищої військової освіти сьогодення в Україні це формування майбутнього офіцера - командира військового підрозділу, як патріота і професіонала військової справи, обумовлюється необхідністю боротьби українського народу за власну честь, гідність, недоторканість кордонів української держави. Готовність випускників вищих військових навчальних закладів до виконання своїх професійних соціально значимих обов’язків, захисника української держави, спонукають не тільки високим професіоналізмом офіцера, а також патріотизмом який було закладено у курсанта під час навчання. Патріотизм не може сам по собі сформуватися на якомусь окремому навчальному предметі, він може бути сформований лише в системі професійної військової підготовки. В основу патріотичного виховання мають бути покладені історичні й культурні цінності, традиції і звичаї народу, значення яких зростає в умовах європейської інтеграції України. У зв’язку з цим патріотичне виховання є важливим державним завданням. Головною тенденцією патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до своїх Батьківщини, держави, народу, нації. Системне духовно-морального виховання має базуватися на цінностях духовної культури українського народу. Позитивним явищем сучасної освіти є те, що в новій системі цінностей, яка формується в молодого покоління, чільне місце посідають ідеї християнства.</p> 2019-09-26T18:10:40+03:00 ##submission.copyrightStatement##