ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ У СФЕРІ КІБЕРЗАХИСТУ

Анотація

Внаслідок зростання складності, інтенсивності різноманітності кіберзагроз, способів та інструментів їх застосування, мілітарізації кіберпростору й перетворення його в одну зі сфер ведення бойових дій тощо актуалізується проблема його кіберзахисту, що зумовлює необхідність врахування цих факторів при формуванні та реалізації публічної політики і публічного управління у сфері національної безпеки, розвитку сектору безпеки та оборони, важливою складовою якої є національна система кібербезпеки. У статті проаналізовано механізм інституціонального розвитку основних суб’єктів національної системи кіберзахисту в Україні, насамперед Держспецзв’язку, формування науково обґрунтованих підходів та пропозицій щодо його удосконалення з урахуванням трансформаційних змін сектору безпеки і оборони України. Визначено роль і місце підсистеми кіберзахисту в загальній системі кібербезпеки України, а також її головного елемента – Держспецзв’язку. Запропоновано науково обґрунтований ризик-орієнтований підхід до формування моделі взаємодії суб’єктів забезпечення кіберзахисту, що надає можливість враховувати особливості й спроможності суб’єктів кібербезпеки та уникати дублювання їх функцій та завдань, зменшувати рівень конкуренції між собою за вплив на сферу. Охарактеризовано основні проблеми організаційно-правового забезпечення розвитку системи кіберзахисту в Україні та шляхи їх розв’язання. Розроблено модель взаємодії суб’єктів забезпечення кіберзахисту, яка ґрунтується як на чинному законодавстві, так і на перспективних напрямах його удосконалення. Обґрунтовано конкретні шляхи удосконалення чинного законодавства з метою усунення дублювальних функцій та завдань суб’єктів забезпечення кіберзахисту.