ФОРСАЙТ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПОКРАЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Анотація

В умовах зростаючої невизначеності організації діяльності в публічному управлінні все більшої підтримки потребують системи ухвалення стратегічних рішень, заснованих на інструментах досліджень майбутнього і форсайту. До найпоширеніших методів належать метод Дельфі, прогнозування, розроблення дорожніх карт та сценаріїв, які використовуються для формування науково-технологічної та інноваційної політики. Кожен із цих методів забезпечує структурований збір інформації та дає змогу створювати науково обґрунтовані знання про майбутнє. Форсайт-дослідження традиційно мають практичну спрямованість, водночас їх теоретичній та методологічній базі приділяється відносно мало уваги. Різноманітність методів та слабка систематизація процедур ускладнюють вибір відповідного інструменту для вирішення конкретного завдання. Крім того, форсайт-спільнота визнає значущість теоретичних основ для розуміння сутності методів дослідження майбутнього, стимулювання до них, застосування та навчання необхідним навичкам. Обґрунтовано важливість форсайту у публічному управлінні, зокрема під час розроблення регіональних або місцевих стратегій розвитку, проєктів і програм. Мета статті полягає в обґрунтуванні методології форсайту щодо розроблення сценаріїв майбутнього в середньо- і довгостроковій перспективі як основи формування державної стратегії розвитку країни, регіону, сфери діяльності, а також обґрунтуванні доцільності впровадження форсайту в публічне управління як ефективного інструменту передбачення, що забезпечує розвиток демократичних взаємовідносин між суб’єктами і об’єктами публічного управління. Досліджено сутність форсайту. Розглянуто теоретико-методологічні засади реалізації форсайту як інструмента публічного управління. Наголошено на тому, що форсайт забезпечує ефективний розвиток публічного управління через суспільну взаємодію суб’єктів влади із суспільством щодо розроблення стратегій та вибору стратегічних альтернатив розвитку в соціально-економічній сфері; націлений на підвищення якості ухвалених зараз рішень і координацію спільних дій. Зазначено, що така співпраця зумовлює розвиток самоорганізації суспільства, що дає змогу громадянам, їх об’єднанням якомога ширше реалізовувати свої інтереси та ініціативи, підтримувати рівноправний діалог із владою. Вказано на необхідність вдосконалення методології форсайту, розроблення та впровадження процедур автоматизації як окремих етапів, так і форсайту загалом.