ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТЕХНОГЕННОЮ БЕЗПЕКОЮ

Анотація

В статті визначено, що сучасний стан техногенної безпеки України викликає занепокоєння та потребує постійної уваги з боку держави щодо зменшення та попередження ризиків виникнення надзвичайних ситуацій. Аналіз тенденцій збільшення соціально-економічних збитків від надзвичайних ситуацій природного і техногенного спрямування засвідчує необхідність формування ефективної системи управління природно-техногенною безпекою. Автором було акцентовано увагу на тому, що формування системи управління природнотехногенною безпекою повинно базуватись на двох положення, а саме: правильному встановленню кінцевої мети та пошуку відповідних коштів, які забезпечують відповідний рівень такої безпеки. Дослідження обраної проблематики свідчить про необхідність ефективного управління в умовах надзвичайних ситуацій та покращення ефективності координації діяльності офіційних урядових, відомчих і неурядових шляхом розбудови функціональної структури та підвищення кваліфікації управлінських кадрів, але і переходу до нової «управлінської парадигми».

Відзначено, що управління природно-техногенною безпекою це частина системного підходу до прийняття рішень, процедур і практичних заходів у вирішенні завдань з попередження або зменшення небезпеки появи промислових аварій і катастрофічних природних процесів для життя людини, захворювань чи травм, завдання шкоди матеріальним цінностям та навколишньому природному середовищу, зменшення негативних наслідків катастрофічних природних процесів. Разом із тим, існуючі тенденції в розвитку природно-техногенних процесів в Україні обумовлюють необхідність подальшої розробки та наукового обґрунтування заходів з удосконалення та поліпшення функціонування систем захисту від наслідків надзвичайних ситуацій як важливої ланки національної безпеки. Побудова теорії природно-техногенної безпеки повинна базуватись на понятійно-категоріальному апараті, який охоплює найсуттєвіші аспекти процесів, пов’язаних із забезпеченням безпеки складних систем.