ЕТНОСОЦІАЛЬНИЙ ЧИННИК РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ (ретроспективний огляд на прикладі Херсонської області)

Анотація

У статті проаналізовано особливості системи етнодуховних цінностей жителів Херсонщини. Простежено історію формування етнічного складу регіону з початку його масового офіційного заселення до сьогодні в мовній, освітній, релігійній площинах, послуговуючись архівними матеріалами та працями регіональних істориків. У межах такого дослідження проаналізовано етнічні потоки заселення «нових земель» наприкінці ХVIII століття, причому засвідчено принципове переважання та автохтонність українців, що пов’язано з попереднім існуванням козацьких поселень. У межах дослідження результатів переписів регіону від 1898 до 2001 рр. визначено тенденцію до зростання частки українців, зокрема й у місті, та, відповідно, носіїв української мови як рідної.

Паралельно досліджено розвиток білінгвістичної опозиції «українська мова (місцева) – російська мова (метрополійна)», що властиво імперській і постімперській ситуаціям, коли мова колонії поступалася мові метрополії якісно й кількісно – в освіті, управлінні, релігії, культурі. І це відбувається в умовах кількісного домінування українців-аборигенів. Зауважено, що сьогодні імперська російська мова залишається активною в неформальному спілкуванні в міських умовах і в деяких інформаційних джерелах (зокрема в Інтернеті). Однак акцентовано на тому, що сьогодні мовна опозиція вже не впливає категорично на загальну світоглядну опозицію серед місцевого населення, що поділяється на євроспрямованих і російськоспрямованих осіб.

Зроблено висновки, що наприкінці ХІХ століття в регіоні сформувалася українська етнічна більшість, через що логічно говорити і про домінування українських етнодуховних цінностей. Постійне поповнення Херсона, Одеси та Миколаєва за рахунок сільського населення (переважно українського) формувало потенційне середовище громадян майбутньої незалежної держави, незважаючи на їх двомовність і віднесеність певної частини до «радянського народу».

Опубліковано
2020-04-24